Освіта під час пандемії. Частина 1. Що змінилося в шкільній освіті від початку пандемії?

Перехід на вимушене дистанційне навчання всім дався нелегко. У більшості шкіл не було навіть уявлення про те, як це повинно працювати. Учні спочатку сприйняли карантин як додаткові канікули. Значна частина організаційної роботи в таких умовах лягла на плечі викладачів та батьків.

У цій статті ми поговоримо про те, що приніс карантин нашим школам та школярам, які сьогодні є можливості дати дитині якісну освіту, як перетворити проблему в можливість?

Що змінилося в шкільній освіті від початку пандемії?

Пандемія та локдаун ввели свої обмеження для всієї системи освіти. Ще у 2020 році школи перейшли на режим дистанційного навчання, багато дітей й сьогодні продовжують вчитися вдома.

Вже з початку локдауна багато експертів сумнівалися, чи зможуть наші школи впоратися з дистанційною формою навчання, як це вплине на учнів. Сьогодні ми маємо можливість побачити наслідки таких змін, за результатами досліджень розглянути ситуацію як в Україні, так і в інших країнах.

Дистанційна освіта в пандемію: що показали дослідження?

З тривожними результатами перших місяців навчання в червні 2020 виступили американські дослідники NWEA, з'явилася публікація з Оксфордського університету (Центру демографічних наук) про школи в Нідерландах.

NWEA: підсумки перших місяців дистанційного навчання в американських школах

Згідно з публікаціями та даними від NWEA, за перші місяці карантину 5 мільйонів американських школярів змогли пройти тільки 70% програми з англійської мови та 50% – з математики. Найбільш вразливою категорією населення виявилися діти з бідних сімей, які не мають технічної можливості навчатися дистанційно.

Серед головних проблем NWEA відзначають:

  • уповільнення розвитку емоційного та соціального інтелекту, що погано позначається на успіхах в навчанні;
  • тривожність, депресії та відсутність інтересу до навчання;
  • викладачам складніше приділити персональну увагу учням, оцінити підготовку та рівень знань, надати індивідуальну допомогу;
  • частина освітніх завдань лягає на плечі батьків;
  • у школярів не завжди є необхідне матеріальне забезпечення для навчання: комп'ютер та інтернет, підручники, книги, канцелярське приладдя тощо.

Оксфордський університет: дистанційне навчання в Нідерландах

Дослідники з Оксфорда взяли Нідерланди як приклад країни, де влада зробила максимум для успішної реалізації дистанційного навчання: якісний інтернет, додаткове фінансування, надання житла, підтримка викладачів, батьків та школярів.

Результати тут практично відтворили американські спостереження, учні за перші місяці втратили близько 20% від звичайного прогресу.

Відзначається, що за місяці карантину учні досягли лише невеликого прогресу або зовсім нічого не навчилися в цей період. Найбільш проблемною категорією, яка серйозно вплинула на загальні результати, стали сім'ї з низьким рівнем освіти батьків, де відставання дітей від однолітків доходило до 50%.

За заявою оксфордських дослідників, «голландська система» давала значно більше можливостей школярам, ніж у сусідніх країнах. Було навіть висловлено побоювання, що в Великобританії, де локдаун тривав довше, наслідки можуть виявитися значно серйознішими.

Це цікаво!

У цьому дослідженні відзначається, що деякі школи змогли домогтися відсутності зниження успішності учнів при переході на дистанційну форму. Автори припускають, що це стало результатом дії вчителів. Феномен продовжують вивчати.

Перехід на дистанційну освіту в Україні

У нашій країні умови були набагато гірші, ніж в Нідерландах або США. Дистанційна форма навчання все ще «terra incognita» (з лат. «незвідана земля») для наших шкіл.

Побоювання багатьох експертів підтвердила й Оксана Онищенко, опублікувавши в своїй статті «За дверима дистанційки» результати соціологічного дослідження 34 тис. школярів Києва.

Як вчаться діти в Києві?

Згідно з даними соціологів, в нашій столиці тільки 78% учнів охоплені дистанційною освітою. Серед тих, хто залишився без дистанційної форми, приблизно 25% (5,5% від загального числа) не має технічних засобів або доступу в інтернет; а 34% (7,48% від загального числа) повністю ігнорують процес навчання.

Лякаючі факти про дистанційну форму у звичайних школах:

  • кожен двадцятий школяр ігнорує навчання, не має технічних засобів вчитися дистанційно;
  • половина учнів зазначила, що додому задають більше, 56% стало важче виконувати домашні завдання, 60% витрачає на це більше часу, при цьому тільки половина учнів регулярно виконує та здає свою домашню роботу;
  • у третини школярів знизився інтерес до навчання, лише у 14% він виріс.

Головною проблемою дистанційного навчання у звичайних школах називають: неможливість якісно зрозуміти та опрацювати матеріал – 48% школярів і 46% батьків. Крім того, 55% батьків зазначили, що дистанційне навчання ускладнило життя не тільки учням, а і їм також.

Школи виявилися не готові?

Про недоліки навчальних матеріалів, програм та досвіду писалося вже давно. Багатьом викладачам доводилося самостійно формувати базу лекцій, підручників, допоміжних матеріалів. Позначилась на результатах опитування готовність вчителів до переходу на нову форму освіти:

  • половина вчителів поскаржилися, що вони не можуть контролювати засвоєння матеріалу школярем, а 18% відзначили, що навіть не можуть визначити рівень знань дистанційно;
  • 38% викладачів відзначають труднощі технічного характеру та 37% - брак досвіду дистанційного навчання;
  • для 48% вчителів було нелегко зв'язатися зі своїми учнями.

Порівняльні результати

Дані опитування в Україні частково відтворюють результати досліджень в Нідерландах та США. Викладачі не мають можливості контролювати прогрес своїх учнів, не знають, як працювати в нових умовах, а діти залишаються без доступу до освіти, втрачають мотивацію та ігнорують процес навчання (повністю або частково).

Проблема в тому, що вітчизняне дослідження показувало ситуацію в Києві, і є обґрунтовані побоювання, що в регіонах ситуація значно гірша. Як і в Нідерландах, батьки впливають на успіхи дитини в навчанні, але у нас на їхні плечі буквально скидається значна частина роботи.