Досвід впровадження домашнього навчання у США
Найбільшого досвіду і успіху у впровадженні сімейно-домашнього навчання, безперечно, досягнуто у Сполучених Штатах Америки. На відміну від багатьох інших країн, у США не лише ведуться незалежні дослідження, оцінюються результати навчання домашнього типу, але і статистичний облік академічних досягнень учнів сімейної форми навчання на державному рівні (як на федеральному, так і на рівні окремих штатів).
Кількість сімей, котрі вибирають сімейну форму навчання у США постійно зростає: так, у 2003 році, за даними Національного Центру Навчальної статистики (National Center for Education Statistics – NCES) – 2,2% всіх учнів шкільного віку у цій країні (1,096,000) здобували освіту в домашніх умовах. Попри те, чотири роки перед тим, у 1999 році, кількість таких учнів становила всього 1,7% всіх учнів (850,000). З часом ця кількість зростає до 2,9% в 2007 році (1,5 мільйони учнів). Дані спостережень, проведених Національним Інститутом Дослідження Домашнього Навчання (National Home Education Research Institute (NHERI)) у 2011 році в США показують, що популярність домашнього навчання продовжує рости наступні 3-5 років, у 2010 сімейно-домашню форму навчання обрали 2,04 мільйони учнів.
Незалежні дослідження, проведені у США в різні роки, доводять, що рівень академічних досягнень школярів сімейної форми освіти перевищує середній рівень досягнень учнів класичних шкіл того ж віку (приблизно на 15-30 %). Важливо, що рівень освіти батьків і рівень сімейного достатку на успіхи «домашнього» школяра не впливають.
Усе більша кількість публікацій висвітлюють результати досліджень, що в учнів, котрі навчаються в сімейній обстановці, набагато менший рівень проблем і відхилень в поведінці, стабільніша самооцінка, вони без проблем освоюють вищу освіту і успішні у дорослому житті (серед них дуже рідко зустрічаються безробітні, люди, котрі потребують соціального забезпечення). Негативних наслідків домашнього навчання не виявлено.
Згідно із дослідженнями, проведеними у США і Канаді, серед випускників сімейно-домашнього навчання вдвічі більше щасливих і задоволених життям людей, ніж серед випускників звичайних шкіл. Також вихованці сімейно-домашньої освіти беруть активнішу участь у суспільній діяльності, голосуванні на виборах, частіше відвідують церкву, і більша половина з них мають намір навчати і своїх власних дітей вдома.
Хочеться привернути увагу до значення сімейно-домашнього (дистанційного) навчання як важливої суспільної справи, пов’язаної із всіма галузями соціального побуту. Така позиція щодо сімейної освіти не відміняє існуючу систему навчання, а, навпаки, сприяє взаємодії різних форм навчання, їхній переорієнтації із суто професійної підготовки на гуманістичні основи навчання, на розвиток індивідуальних здібностей учнів, їхнього характеру, на формування соціально і морально компетентної особистості. 
Роль батьків як вчителів і вихователів для своїх дітей повністю задовольняє потребу в нейтралізації соціальної кризи. Якщо у нашій країні ми не будемо думати про це зараз, виникне загроза втратити шанс повної реорганізації нашого життя.
Вартим уваги є встановлений дослідниками факт, що рівень академічної підготовки учнів сімейного типу навчання ніяк не залежить від ступеню державного контролю. Це дає змогу стверджувати, що зацікавлені сім’ї в отриманні якісної освіти для своєї дитини цілком успішно втілюють самоконтроль над досягненням цілей та бажаних результатів. 
Висока дидактично-професійна ефективність домашнього навчання підтверджується результатами багатьох досліджень, проведених науковими установами, експертними комісіями і суспільними організаціями США.
