«Розумні діти»: Школа не вчить мислити?
Чи вчать думати в школі? Як навчити дитину думати? Як впливає школа на розумові здібності учня? Чи добре вчиться здібний учень? Як зрозуміти, що ваша дитина престає мислити? Як вибрати «мислячу» школу?
Сьогодні все частіше від батьків можна почути: «Школа не вчить дітей думати», «Діти після школи немов подурнішали». З подібними проблемами стикаються викладачі Вузів, а надалі і роботодавці. Дитячі психологи давно "б'ють на сполох", прогнозують серйозні проблеми для майбутнього, спираючись на результати дослідження сучасних молодих людей.
У цій статті ми постараємося розібратися, чи дійсно школа гнітюче впливає на інтелект учнів, які кроки необхідно зробити для запобігання таких змін, розглянемо, на чому грунтується така думка.
Що мають на увазі?
Найчастіше під «мисленням», в критиці вітчизняних ЗОШ, розуміють можливість дітей широко дивитися на обговорювану проблему, уміння розглянути всі можливі варіанти, критично ставиться до інформації, що надходить та існуючим підходам, вміння висувати власні гіпотези, перевіряти їх і коректувати. З іншого боку, часто говорять про поверхневі і фрагментальні знання, які не дозволяють дитині орієнтуватися в навколишній дійсності, невмінні перевіряти свої судження і позиції. Спробуємо скласти список «тривожних симптомів» і складових проблеми:
- поверхневі і фрагментальні знання;
- відсутність критичного підходу до інформації;
- незацікавленість в детальному розборі проблеми;
- неохоче пропозиція нових, нетипових ідей і підходів;
- перевага використання готових, шаблонних варіантів без попереднього осмислення.
Відразу відзначимо, що цей список не вичерпний. Його, при бажанні, можна як завгодно довго конкретизувати і доповнювати, в залежності від проблем конкретної дитини або школи.
Що шкодить мисленню наших дітей?
Відразу відзначимо, що сучасні школи-різні. Навіть державні ЗОШ, підкоряються одним вимогам, що діють за однією програмою і за одними правилами, можуть сильно відрізнятися. В одних школах проблеми більш виражені, а в інших можуть навіть бути відсутніми їх видимі прояви. Незважаючи на це, сьогодні існують загальні претензії і загальні тенденції, про які ми й спробуємо поговорити.
Чи потрібні школам дурні діти?
Перш за все варто розібратися, чи є у вітчизняних навчальних закладів особиста зацікавленість у так званому «оглупленні» дітей. На сьогодні немає жодного переконливого доказу факту, що вітчизняні школи самостійно і цілеспрямовано бажають зробити дітей дурними. Велика кількість невстигаючих і проблемних учнів, найімовірніше, стане підставою для перевірок, кадрових перестановок, проблем у адміністрації і викладачів. З іншого боку, розумні і здатні діти – це додаткові можливості для школи, вони можуть перемагати на змаганнях, олімпіадах, конкурсах, вступати до престижних вузів, приносячи школі додаткові «очки».
На жаль, формальний інтерес, в даному випадку, розбивається об фінансову і матеріальну потребу. Навіть на виховання одного "вундеркінда" потрібно витратити багато часу і коштів, які не окупляться його досягненнями для школи безпосередньо. В таких умовах державні ЗОШ не зацікавлені ні в розумних, ні у відверто дурних дітей, їм швидше вигідні «звичайні» школярі, які не викликають проблем, але відповідають мінімальним критеріям. Саме такі учні являють собою масу для "хорошого звіту" про виконання покладених на школу завдань.
Подібний формальний підхід і призводить до ситуації, коли додаткове питання або потреба учня-швидше проблема, ніж можливість. До слова, аналогічним чином відбувається і комплектація шкіл навчальними матеріалами. На практиці, такі стандарти можуть опускатися ще нижче, якщо у адміністрації є можливість уникнути проблем з боку перевіряючих органів, а інших навчальних закладів поблизу просто немає (що може бути характерно для сільських шкіл).
Не всі школи однакові!
Незважаючи на це, багато шкіл сьогодні пропонують якісно інший рівень освіти, позбавлені подібних проблем. Найчастіше це приватні або престижні комунальні школи, які орієнтовані на високі результати своїх випускників.
Чи шкодить розуму шкільна дисципліна?
Найчастіше саме дисципліна є об'єктом критики з боку батьків та експертів. Неприйняття іншої думки крім позиції вчителя (або автора підручника), відмова розглядати альтернативні підходи, управління за допомогою загрози покарання і поганої оцінки-дійсно може призводити до проблем.
Однак, не можна однозначно сказати, що «дисципліна – погано». Справа в тому, що розвиток пам'яті, вміння концентруватися і зберігати увагу на одній, можливо незрозумілою або абстрактної задачі – ключові для шкільного навчання. У більшості систем навчання вони пов'язані з неприємними відчуттями і втомою. Особливо це характерно для молодших класів, де на кожному уроці необхідно розвивати їх можливість самостійно концентруватися на предметі.
Для багатьох сучасних педагогічних теорій характерна вирішальна роль мотивації дітей. Іншими словами, їх намагаються захопити новим матеріалом так, щоб процес розвитку необхідних якостей проходив найменш болісно, але з максимальною внутрішньою віддачею кожного учня.
Підводячи підсумки відзначимо, що шкільна дисципліна, в своєму початковому розумінні, не має нічого спільного з абсолютизацією думки викладача або травмуючими методами впливу на учнів. Шкільна дисципліна – це розумні і адекватні цілі обмеження, які повинні забезпечувати його безпеку, сприяти розвитку особистості, допомагати отримувати і засвоювати нові знання.
Подібні проблеми в школах є скоріше наслідком неправильного використання (або навіть зловживанням) становища вчителя, перевантаженістю класів (де викладач просто не може приділити кожній дитині достатньо часу), невміння використовувати педагогічний інструментарій для підтримки дисципліни в класі. І на жаль, така проблема дійсно поширена у вітчизняних школах.
Висновок:
Здібностям і мисленню дитини шкодить некваліфікований і непрофесійний підхід з боку викладачів і адміністрації, а не дисципліна як така.
Чи шкодить розуму Шкільна програма?
Тестова система, скорочення програми, надмірно вузький профіль базової освіти, нераціональний розподіл годин і предметів – найбільш гострі теми і об'єкти аргументованої критики. Одночасно з низькою результативністю шкільної освіти відзначається перевантаженість дітей, яка часто виливається не тільки за відсутності захоплень і хобі, але також в нервові зриви, неврози і проблеми зі здоров'ям.
Дійсно, в цій області існує безліч проблем. Однак, вітчизняна шкільна програма не є найгіршим прикладом, в ряді шкіл демонструє неабиякі результати. В Україні, на папері, досить високі стандарти освіти, проблема швидше криється в їх практичній реалізації.
У вітчизняних школах нестача високопрофесійних викладачів, кваліфіковані фахівці, як і перспективна молодь, віддають перевагу більш престижні і краще оплачувані професії. Перевантаженість наявних викладачів позначається не тільки на якості навчання, а й на шкільному розпорядку. Розклад уроків формується виходячи з "зручності для школи", можливостей викладацького складу, ніж на основі ефективності навчання та потреб учнів.
Підводячи підсумки, можна сказати, що проблема криється не тільки в самій програмі, але і в її реалізації конкретними школами. Типова ситуація, коли навіть найталановитішому викладачеві буде важко донести складний матеріал тридцяти дітям за 45 хвилин, повторення і опрацювання якого буде практично через тиждень. За цей короткий проміжок часу учням дається лише те, без чого вони точно не зможуть обійтися на тестах і іспитах. Поглиблення знань, формування твердого шкільного базису покладається на батьків, репетиторів і приватні школи.
Висновок:
«Розуму» школярів шкодить фактична відсутність збалансованої програми навчання. Навіть якщо разом змінити всі освітні стандарти (або перейти на програми інших країн), але не змінити реальний стан справ у школах, ситуація не зміниться. Більш точну відповідь буде звучати так: «Школярам шкодить не стільки програма освіти, скільки практична освітня система в країні».
Гнучке і критичне мислення, широта поглядів, вміння сумніватися, знаходити і доводити вірне рішення – важлива частина арсеналу якостей і умінь, якими повинен володіти школяр по українським стандартам. На жаль, на цей пункт, у багатьох державних ЗОШ, також не вистачає ні часу, ні ресурсів.
Підбити підсумок
На жаль, значна частина вітчизняних державних шкіл дійсно оглупляет дітей. У багатьох випадках це відбувається не за бажанням, вони самі можуть бути заручниками існуючої практики і системи. Залежно від ситуації в конкретній школі дані проблеми можуть бути виражені сильніше або слабкіше.
Сьогодні у батьків і дітей є альтернатива державним ЗОШ. Багато приватних шкіл пропонують хорошу освіту, грамотний педагогічний склад, Творчий та інтелектуальний розвиток дітей. І хоча навчання в таких школах платне, витрати батьків на репетиторів і позашкільну освіту для дітей в державних ЗОШ можуть виявитися вище ніж вартість навчання.
Ще одна можливість отримати першокласне навчання в Україні пропонується школами дистанційного навчання. Дистанційне навчання - це молодий напрямок, який встигла завоювати визнання в країнах ЄС, США і Канаді. Навчання тут побудовано на широкому використанні комп'ютерних та інтернет технологій, максимально гнучко і адаптовано для кожного учня. Вихованець таких шкіл не тільки має доступ до кращих навчальних матеріалів, аудіо-відео лекцій та інтерактивних завдань, а й бере участь у колективній роботі зі своїми однолітками.
Дистанційна школа "Оптима" - це один з провідних проектів з дистанційного навчання в Україні. Тут, під наглядом кращих педагогів, учні не тільки засвоюють шкільну програму, але також мають можливість поглиблено вивчити точні і гуманітарні дисципліни, освоїти основи програмування та вивчити кілька іноземних мов.
